ВАРШАВСЬКА КОНВЕНЦІЯ для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень

 (Із змінами відповідно до розділу I Гаазького протоколу)

Німецький рейхспрезидент, Федеральний Президент Австрійської Республіки, Його Величність Король Бельгійців, Президент Сполучених Штатів Бразилії, Його Величність Король Болгар, Президент Національного Уряду Китаю, Його Величність Король Данії та Ісландії, Його Величність Король Єгипту, Його Величність Король Іспанії, Глава Держави Естонської Республіки, Президент Фінляндської Республіки, Президент Французької Республіки, Його Величність Король Великобританії, Ірландії і Британських територій за морями, Імператор Індії, Президент Еллінської Республіки, Його Світлість Регент Угорського Королівства, Його Величність Король Італії, Його Величність Імператор Японії, Президент Латвійської Республіки, Її Королівська Високість Велика Герцогиня Люксембурзька, Президент Сполучених Штатів Мексики, Його Величність Король Норвегії, Її Величність Королева Нідерландів, Президент Польської Республіки, його Величність Король Румунії, його Величність Король Швеції, Швейцарська Федеральна Рада, Президент Чехословацької Республіки, Центральний Виконавчий Комітет Союзу Радянських Соціалістичних Республік, Президент Сполучених Штатів Венесуели, Його Величність Король Югославії, визнавши корисність регулювання в односторонньому порядку умов міжнародних повітряних перевезень відносно документів, уживаних для цих перевезень і відповідальності перевізника, призначили для цієї мети своїх відповідних уповноважених, які, отримавши на те належний дозвіл, уклали і підписали наступну Конвенцію:

ГЛАВА I
ПРЕДМЕТ – ВИЗНАЧЕННЯ 

Стаття 1

1. Ця Конвенція застосовується при будь-якому міжнародному перевезенні людей, багажу або вантажів, що здійснюється за плату за допомогою повітряного судна. Вона застосовується також до перевезень, які здійснюються за допомогою повітряного судна підприємством повітряних перевезень.
2. Міжнародної перевезенням в розумінні цієї Конвенції називається будь-які перевезення, де, згідно з визначенням Сторін, місце відправлення і місце призначення незалежно від того, чи є перерва у перевезенні або перевантаженні, або розташовані на території двох Високих Договірних Сторін, або на території однієї і тієї ж Високої Договірної Сторони, якщо зупинка передбачена на території іншої держави, навіть якщо ця держава не є Високою Договірною Стороною. Перевезення без такої зупинки між двома пунктами, розташованими на території однієї і тієї ж Високої Договірної Сторони, не розглядається в розумінні цієї Конвенції як міжнародне.
3. Перевезення, яке повинно бути здійснене декількома послідовними повітряних перевізниками, з точки зору застосування цієї Конвенції вважається єдиним перевезенням, якщо воно розглядалося Сторонами як одна операція незалежно від того, чи були оформлені у вигляді одного договору чи декількох договорів, і вона не втрачає свого міжнародного характеру виключно в силу того, що один або кілька договорів повинні бути виконані повністю на території однієї й тієї ж держави.

Стаття 2

1. Конвенція застосовується до перевезень, що здійснюються державою або іншими публічно-правовими юридичними особами, які відповідають умовам, передбаченим у статті 1.
2. Ця Конвенція не застосовується під час перевезення поштової кореспонденції і поштових посилок.

РОЗДІЛ III
ПОВІТРЯНО-ПЕРЕВІЗНИЙ ДОКУМЕНТ

Стаття 5

1. Кожен перевізник товарів має право вимагати від відправника складання і вручення йому документа, іменованого: «повітряно-перевізний документ»; будь-який відправник має право вимагати від перевізника прийняття цього документа.
2. Однак відсутність, неправильність або втрата цього документа не впливає ні на існування, ні на дійсність договору про перевезення, відповідно положень статті 9 дії норм цієї Конвенції.

Стаття 6

1. Повітряно-перевізний документ складається у трьох оригінальних примірниках і вручається разом з товаром.
2. Перший примірник має позначку «для перевізника»; він підписується вантажовідправником. Другий примірник має позначку «для одержувача»; він підписується вантажовідправником і перевізником і повинен слідувати з товаром. Третій примірник підписується перевізником і повертається йому відправником після прийняття товару.
3. Перевізник повинен поставити свій підпис до навантаження товару на борт повітряного судна.
4. Підпис перевізника може бути замінений штемпелем; підпис відправника може бути друкований або замінений штемпелем.
5. Якщо, на вимогу відправника, перевізник складе повітряно-перевізний документ, він розглядається, до доведення протилежного, як діючий за рахунок відправника.

Стаття 7

Перевізник товарів має право вимагати від відправника складання окремих повітряно-перевізних документів, якщо є кілька місць.

Стаття 8

Повітряно-перевізний документ повинен містити:
а) вказівку місця відправлення та місця призначення;
б) якщо місця відправлення та призначення знаходяться на території однієї й тієї ж Високої Договірної Сторони, а одна чи декілька передбачених зупинок знаходяться на території іншої держави, зазначення, принаймні, однієї такої зупинки;
в) повідомлення відправника про те, що, якщо відбувається перевезення, при якій місце остаточного призначення або зупинка знаходяться не в країні відправлення, до такого перевезення можуть застосовуватися положення Варшавської конвенції і що ця Конвенція визначає і в більшості випадків обмежує відповідальність перевізників у разі втрати або пошкодження товарів.

Стаття 9

Якщо за згодою перевізника товари завантажені на борт повітряного судна без складання повітряно-перевізного документа або якщо повітряно-перевізний документ не містить повідомлення, необхідного параграфом «в» статті 8, то перевізник не матиме права посилатися на положення параграфа 2 статті 22.

Стаття 10

1. Вантажовідправник відповідає за правильність відомостей та оголошень, що стосуються товару, які він вносить в повітряно-перевізний документ.
2. Відправник буде нести відповідальність за будь-яку шкоду, заподіяну перевізником або іншою особою, перед якою перевізник несе відповідальність, унаслідок неправильності, неточності або неповноти відомостей або оголошень, даних відправником.

Стаття 11

1. Повітряно-перевізний документ, до доведення протилежного, є посвідчення укладення договору, прийняття товару та умов перевезення.
2. Дані повітряно-перевізного документа про вагу, розміри і про упаковку товару, а також про кількість місць є посвідченням, до доведення протилежного; дані про кількість, про обсяг і про стан товару є доказом проти перевізника лише оскільки їм була зроблена їх перевірка в присутності відправника, із зазначенням про це в повітряно-перевізному документі або оскільки це стосується даних про зовнішній стан товару.

Стаття 12

1. Вантажовідправник має право, за умови виконання всіх зобов’язань, що випливають із договору перевезення, розпоряджатися товаром, або забираючи його назад з аеродрому відправлення або призначення, або зупиняючи його під час перевезення при посадці, або даючи вказівку про видачу його на місці призначення або в шляху проходження іншій особі, ніж одержувач, зазначений в повітряно перевізному документі, або вимагаючи його (товару) повернення на аеродром відправлення, оскільки здійснення цього права не завдає шкоди ні перевізнику, ні іншим відправителям і з зобов’язанням відшкодування випливають із цього витрат.
2. У тих випадках, коли неможливо виконання розпоряджень відправника, перевізник зобов’язаний негайно його про це повідомити.
3. Якщо перевізник узгоджується з розпорядженням відправника, не вимагаючи пред’явлення виданого останньому примірника повітряно перевізного документа, то тим самим він приймає на себе, зі збереженням права регресу до, відповідальність за шкоду, яка може бути цим заподіяно належному власнику повітряно перевізного документа.
4. Право вантажовідправника розпоряджатися вантажем припиняється в той момент, коли виникає право одержувача, відповідно до наступної нижче статті 13. Однак, якщо одержувач відмовляється від прийняття перевізного документа, або товару, або, якщо вони не можуть бути йому вручені, то вантажовідправник знову набуває свого права розпорядження.

Стаття 13

1. За винятком випадків, зазначених у попередній статті, одержувач має право вимагати від перевізника, з моменту прибуття товару на місце призначення, передачі йому повітряно-перевізного документа та видачі йому товару, проти сплати суми вимог і виконання умов перевезення, зазначених у повітряно перевізному документі.
2. Якщо інше не буде обумовлено, перевізник зобов’язаний повідомити одержувача негайно після прибуття товару.
3. Якщо втрата товару визнана перевізником або, якщо після закінчення семиденного терміну, починаючи з дня, коли товар мав прибути, товар не прибуде, одержувачу дозволяється здійснювати по відношенню до перевізника права, що випливають з договору про перевезення.

Стаття 14

Відправник і одержувач можуть здійснювати всі права, відповідно надані їм статтями 12 і 13, кожен від свого власного імені, незалежно від того, чи діє він в своїх власних інтересах або в інтересах іншої особи, але за умови виконання вимог, установлених договором.

Стаття 15

1. Статті 12, 13, і 14 не роблять ніякого впливу ні на взаємини відправника і одержувача, ні на відносини третіх осіб, права яких виникають або від відправника, або від одержувача.
2. Кожна обмовка, відступаюча від умов статей 12, 13 і 14, повинна бути занесена в повітряно-перевізний документ.
3. Ніщо в цій Конвенції не заважає видачі переданого повітряно-перевізного документа.

Стаття 16

1. Вантажовідправник зобов’язаний надати дані і приєднати до повітряно перевізним документом документи, які до передач товару одержувачу необхідні для виконання митних, міських митних або поліцейських формальностей. Відправник відповідає перед перевізником за всі збитки, які могли б випливти від відсутності, недостатності або неправильності цих відомостей і паперів, за винятком випадків провини з боку перевізника або поставлених їм осіб.
2. Перевізник не зобов’язаний перевіряти ці відомості і документи щодо їх точності або достовірності.

ГЛАВА III
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПЕРЕВІЗНИКА

Стаття 17

Перевізник відповідає за шкоду, яка спричинила загибель, поранення або будь-якого іншого тілесного ушкодження, яких зазнали пасажиром, якщо нещасний випадок, який заподіяв шкоду, стався на борту повітряного судна або під час зв’язку операцій з посадки та висадки.

Стаття 18

1. Перевізник відповідає за шкоду, заподіяну в разі знищення, втрати або пошкодження зареєстрованого багажу або товару, якщо подія, яка завдала шкоди, мала місце під час повітряного перевезення.
2. Повітряне перевезення, за змістом попереднього абзацу, охоплює період часу, протягом якого багаж або товар знаходяться під охороною перевізника, незалежно від того, чи має це місце на аеродромі, на борту повітряного судна або в якому-небудь іншому місці, в разі посадки поза аеродромом.
3. Період часу повітряного перевезення не включає в себе ніякого земного, морського або річкового перевезення, здійсненого поза аеродромом. Однак, якщо подібне перевезення здійснюється на виконання договору повітряного перевезення, з метою навантаження, здачі або перевантаження, всякий збиток відзначається до доведення протилежного, з пригоди, що сталася під час повітряного перевезення.

Стаття 19

Перевізник несе відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок запізнення при повітряному перевезенні пасажирів, багажу або товарів.
 

Стаття 20

Перевізник не несе відповідальності, якщо він доведе, що їм і поставленими ним особами було вжито всіх необхідних заходів для того, щоб уникнути шкоди або що їм було неможливо їх прийняти.

Стаття 21

У разі, якщо перевізник доведе, що вина особи, яка потерпіла шкоди, була причиною шкоди або сприяла йому, суд може, відповідно до постанови свого власного закону, усунути або обмежити відповідальність перевізника.

Стаття 22

1. При перевезенні пасажирів відповідальність перевізника стосовно кожного пасажира обмежується сумою двісті п’ятдесят тисяч франків. У разі, якщо відповідно до закону суду, до якого подано позов, відшкодування може бути встановлено у вигляді періодичних платежів, еквівалентна капіталізована сума зазначених платежів не може перевищувати двохсот п’ятдесяти тисяч франків. Однак за допомогою особливої Угоди перевізник і пасажир можуть встановити і більш високу межу відповідальності.
2. При перевезенні зареєстрованого багажу і товарів відповідальність перевізника обмежується сумою в двісті п’ятдесят франків за кілограм, за винятком випадків, коли пасажир або відправник в момент передачі вантажного місця перевізнику роблять спеціальну заяву про заінтересованість у доставці до місця призначення і сплачують, якщо це потрібно, додатковий збір. У цьому випадку перевізник зобов’язаний сплатити суму, що не перевищує оголошеної суми, якщо тільки він не доведе, що ця сума перевищує дійсну зацікавленість пасажира або відправника в доставці до місця призначення.
а) У разі втрати, пошкодження або затримки частини зареєстрованого багажу або товарів, або будь-якого предмета, що входить до їх складу, вага, який повинен братися до уваги при визначенні суми, якої обмежується відповідальність перевізника, повинна бути тільки загальною вагою зазначеного місця або місць. Однак, коли втрата, пошкодження або затримка зареєстрованого багажу або вантажу або будь-якого предмета, що входить до їх складу, позначається на вартості інших місць, включених в ту ж саму багажну квитанцію або в той же самий повітряно-перевізний документ, то загальна вага такого місця або місць повинна також братися до уваги при визначенні меж відповідальності.
4. Межі, встановлені цією статтею, не перешкоджають суду присудити відповідно до свого законом додатково все або частину судових витрат та інших витрат із судовим розглядом, понесених позивачем. Вищевказане положення не буде застосовуватися, якщо сума, присуджена за відшкодування шкоди, виключаючи судові витрати та інші витрати, пов’язані з судовим розглядом, не перевищує суми, яку перевізник письмово запропонував позивачу протягом шести місяців з дня заподіяння шкоди або до початку судового справи , якщо ця дата є пізнішою.
5. Суми, зазначені у франках в цій статті, будуть розглядатися як пов’язані з валютної одиниці, що складається з шістдесяти п’яти з половиною міліграмів золота проби дев’ятсот тисячних. Ці суми можуть переводитися в національну валюту в округлених цифрах. Переклад сум у національну валюту, яка не має золотого вмісту, в разі судових розглядів буде проводитися відповідно до вартості таких валют на дату судового рішення.

Стаття 23

1. Будь-яка обмовка, що зумовлює звільнення перевізника від відповідальності або ж встановлення межі відповідальності меншого, ніж той, який встановлений в цій Конвенції, є недійсною і не має юридичної сили, але дійсність цього положення не спричиняє за собою недійсність договору, який продовжує підпадати під дію положень цієї Конвенції.
2. Параграф 1 цієї статті не застосовується до положень, що стосуються до втрати або шкоди, що відбулися в результаті властивого вантажу, що перевозиться в нестачі, якості чи вади.

Стаття 24

1. У випадках, передбачених в статтях 18 і 19, позов про відповідальність на будь-якій підставі може бути пред’явлений лише в згоді з умовами і межами, передбаченими цією Конвенцією.
2. У випадках, передбачених в статті 17, також застосовуються постанови попереднього абзацу, без шкоди для визначення кола осіб і для їхніх відповідних прав.

Стаття 25

Межі відповідальності, установлені в статтях 22, не будуть застосовуватися, якщо буде доведено, що шкода сталася в результаті дії або упущення перевізника або поставлених ним осіб, вчиненого з наміром заподіяти шкоду або нерозважливо і з усвідомленням того, що в результаті цього, можливо, станеться шкоду, за умови, що в разі такої дії чи бездіяльності поставленого особи буде також доведено, що воно діяло в межах своїх службових обов’язків.

Стаття 25 А

1. Якщо позов пред’явлений до поставленого особі перевізника у зв’язку зі шкодою, про яку йдеться в цій Конвенції, то така особа, якщо вона доведе, що вона діяла в межах своїх службових обов’язків, матиме право посилатися на обмеження відповідальності, на які має право посилатися сам перевізник на підставі статті 22.
2. Загальна сума, яка може бути стягнена з перевізника та з поставлених ним осіб, не повинна в цьому випадку перевищувати вказаної межі.
3. Положення пунктів 1 і 2 цієї статті не будуть застосовуватися, якщо буде доведено, що шкода стала результатом дії або упущення особи, що скоєно з наміром заподіяти шкоду або нерозважливість і з усвідомленням того, що в результаті цього може бути заподіяно шкоду.

Стаття 26

1. Отримання багажу і товару одержувачем без заперечень на увазі припущення, аж до доведення протилежного, що товари були доставлені в належному стані і згідно з перевізного документа.
2. У разі заподіяння шкоди особа, яка має право на одержання вантажу, повинна направити перевізнику заперечення негайно після виявлення шкоди не пізніше семи днів з дня отримання багажу і чотирнадцяти днів з дня отримання товарів. У разі запізнення скарга повинна бути залагоджена не пізніше ніж через 21 день, починаючи з дня, коли багаж або вантаж були передані в його розпорядження.
3. Будь-яке заперечення має бути здійснено шляхом застереження, шлюхом помітки у перевізний документ, або іншого письмового повідомлення, відправленого в термін, встановлений для цього заперечення.
4. При відсутності заперечення у встановлені терміни ніякі позови проти перевізника не приймаються, крім випадків обману з боку останнього.

Стаття 27

У разі смерті боржника, позов про відповідальність, в межах, передбачених цією Конвенцією, пред’являється до його правонаступників.

Стаття 28

1. Позов про відповідальність повинен бути поданий, за вибором позивача, в межах території однієї з Високих Договірних Сторін або в суді за місцем проживання перевізника, за місцем знаходження головного управління його підприємства або за місцем, де він має контору, за допомогою якої був укладений договір , або перед судом місця призначення.
2. Процедура визначається законом суду, до якого подано позов.

Стаття 29

1. Позов про відповідальність повинен бути поданий, під страхом втрати права на позов, протягом двох років з моменту прибуття за призначенням або з дня, коли повітряне судно повинно було б прибути, або з моменту зупинки перевезення.
2. Порядок обчислення строку визначається законом суду, до якого подано позов.

Стаття 30

1. У випадку перевезень, що підпадають під визначення третього абзацу статті 1, вироблених кількома послідовними перевізниками, кожен перевізник, який приймає пасажирів, багаж або товар, підпадає під дію правил, встановлених цією Конвенцією, і розглядається в якості сторони за договором про перевезення, оскільки цей договір має ставлення до частини перевезення, що здійснюється під його контролем.
2. У разі такого перевезення, пасажир або його уповноважені можуть порушити справу лише проти перевізника, який здійснював перевезення, де стався нещасний випадок або запізнення, за винятком випадку, коли за спеціальним умові перший перевізник прийняв відповідальність за весь шлях.
Якщо справа йде про багажі або товари, відправник може порушити справу проти першого перевізника, і одержувач, який має право на отримання, — проти останнього, і той і інший можуть, крім того, стягувати з перевізника, який здійснював перевезення, протягом якого сталися знищення, втрати, пошкодження або затримка. Ці перевізники будуть нести солідарну відповідальність перед відправником і отримувачем.

ГЛАВА IV
ПОСТАНОВИ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ КОМБІНОВАНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

Стаття 31

1. У разі комбінованих перевезень, що здійснюються переважно по повітрю і частиною будь-яким іншим способом перевезення, положення цієї Конвенції застосовуються лише до повітряного перевезення, якщо до того ж остання відповідає умовам статті 1.
2. Ніщо в цій Конвенції не заважає сторонам, у випадках комбінованої перевезення, включати в повітряно-перевізний документ умови, що відносяться до інших видів перевезень, за умови, що положення цієї Конвенції будуть застосовувана щодо перевезення по повітрю.

ГЛАВА V
ЗАГАЛЬНІ І Заключні постанови

Стаття 32

Є недійсними всякі застереження договору про перевезення і всякі особливі угоди, що передували заподіянню шкоди, якими сторони відступали б від правил цієї Конвенції, або шляхом визначення підлягає застосуванню закону, або шляхом зміни правил про підсудність. Однак під час перевезення товарів в межах цієї Конвенції допускається умова про третейський розгляд, якщо третейський розгляд має відбуватися в тих місцевостях, на які поширюється компетенція судів, передбачених у статті 28 абзац 1.

Стаття 33

Ніщо в цій Конвенції не може перешкодити перевізнику відмовитися від укладення договору про перевезення або встановлювати правила, які не суперечать правилам цієї Конвенції.

Стаття 34

Положення статей з 3 по 9 включно, що стосуються перевезення, не будуть застосовуватися в разі перевезення, що здійснюється за виняткових обставин поза функцій повітряної експлуатації.

Стаття 35

Коли в цій Конвенції про дні, то маються на увазі дні безперервної послідовності, а не робочі дні.

ГААЗЬКИЙ ПРОТОКОЛ 1955 р

Про поправки до ВАРШАВСЬКОЇ Конвенції 1929 р ПРО УНІФІКАЦІЇ ДЕЯКИХ ПРАВИЛ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ стосуються міжнародних повітряних перевезень
Ті, що підписалися уряду, прагнучи сприяти внести поправки до Конвенції про уніфікацію деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень, підписану у Варшаві 12 жовтня 1929 р дійшли згоди про наступне:

Глава I. Поправки до Конвенції

Стаття 1

У ст.1 Конвенції:

 1. Опустити параграф 2 і замінити його наступним:
«2. Міжнародної перевезенням в розумінні цієї Конвенції називається всяка перевезення, при якій, згідно з визначенням Сторін, місце відправлення і місце призначення незалежно від того, є чи є перерва у перевезенні або перевантаження, розташовані або на території двох Високих Договірних Сторін, або на території однієї і тієї ж Високої Договірної Сторони, якщо зупинка передбачена на території іншої держави, навіть якщо ця держава не є Високою Договірною Стороною. Перевезення без подібної становки між двома пунктами, розташованими на території однієї і тієї ж Високої Договірної Сторони, не розглядається в смисли цієї Конвенції як міжнародне «.
2. Опустити параграф 3 і замінити його наступним:
«3. Перевезення, яке повинно бути здійснене декількома послідовними повітряних перевізниками, для, з точки зору застосування цієї Конвенції вважається єдиним перевезенням, якщо воно розглядалося Сторонами як одна операція незалежно від того, чи були оформлені у вигляді одного договору чи декількох договорів , і вона не втрачає свого міжнародного характеру виключно в силу того, що один або кілька договорів повинні бути виконані повністю на території однієї й тієї ж держави «.

Стаття 6

Опустити ст. 8 Конвенції і замінити її наступною:
«9. Повітряно-перевізний документ повинен містити:
а) вказівку місця відправлення та місця призначення;
б) якщо місця відправлення та призначення знаходяться на території однієї та іншої Високої Договірної Сторони, а одна чи декілька передбачених зупинок знаходяться на території іншої держави, зазначення, принаймі, однієї такої зупинки;
в) повідомлення відправника про те, що якщо відбувається перевезення, при якій місце остаточного призначення або зупинка знаходяться не в країні відправлення, до такого перевезення можуть застосовуватися положення Варшавської конвенції і ця Конвенція визначає та в більшості випадків обмежує відповідальність перевізників у разі втрати або пошкодження товарів «.

Стаття 7

Опустити ст. 9 Конвенції і замінити її наступною:
«Якщо за згодою перевізника товари занурені на борт повітряного судна без складання повітряно-перевізного документа або якщо повітряно-перевізний документ не містить повідомлення, необхідного параграфом» в «статті 8, то перевізник не матиме права посилатися на положення параграфа 2 статті 22».

Стаття 8

У ст.10 Конвенції опустити параграф 2 і замінити його наступним:
«2. Відправник буде нести відповідальність за будь-яку шкоду, заподіяну перевізником або іншою особою, перед якою перевізник несе відповідальність, унаслідок неправильності, неточності або неповноти відомостей або оголошень, даних відправником».

Стаття 9

У ст.15 Конвенції додати наступний параграф:
«3. Ніщо в цій Конвенції не заважає видачі переданого повітряно-перевізного документа».

Стаття 10

У ст. 20 Конвенції опустити параграф 2.
2. а) При перевезенні зареєстрованого багажу і товарів відповідальність перевізника обмежується сумою в двісті п’ятдесят франків за кілограм, за винятком випадків, коли пасажир або відправник в момент передачі вантажного місця перевізнику роблять спеціальну заяву про заінтересованість у доставці до місця призначення і сплачують, якщо це потрібно, додатковий збір. У цьому випадку перевізник зобов’язаний сплатити суму, що не перевищує оголошеної суми, якщо тільки він не доведе, що ця сума перевищує дійсну зацікавленість пасажира або відправника в доставці до місця призначення.
б) У разі втрати, пошкодження або затримки частини зареєстрованого багажу або товарів, або будь-якого предмета, що входить до їх складу, вага, яка повинна братися до уваги при визначенні суми, якою обмежується відповідальність перевізника, повинна бути тільки загальною вагою зазначеного місця або місць. Однак коли втрата, пошкодження або затримка зареєстрованого багажу або вантажу або будь-якого предмета, що входить до їх складу, позначається на вартості інших місць, включених в ту ж саму багажну квитанцію або той же самий повітряно-перевізний документ, то загальна вага такого місця або місць повинна також братися до уваги при визначенні меж відповідальності.
3. Стосовно предметів, що залишаються пасажиром при собі, відповідальність перевізника обмежується п’ятьма тисячами франків з пассажира
4. Межі, встановлені цією статтею, не перешкоджають суду присудити відповідно до свого законом додатково все або частину судових витрат та інших витрат із судовим розглядом, понесених позивачем. Вищевказане положення не буде застосовуватися, якщо сума, присуджена за відшкодування шкоди, виключаючи судові витрати та інші витрати, пов’язані з судовим розглядом, не перевищує суми, яку перевізник письмово запропонував позивачу протягом шести місяців з дня заподіяння шкоди або до початку судового справи , якщо ця дата є пізнішою.
5. Суми, зазначені у франках в цій статті, будуть розглядатися як еквівалент з валютної одиниці, що складається з шістдесяти п’яти з половиною міліграмів золота проби дев’ятсот тисячних. Ці суми можуть переводитися в національну валюту в округлених цифрах. Переклад сум у національну валюту, яка не має золотого вмісту, в разі судових розглядів буде проводитися відповідно до золотий вартістю таких валют на дату судового рішення «.

Стаття 12

У ст. 23 Конвенції існуючий параграф поставити під номером 1 і додати наступний параграф:
«2. Пункт 1 цієї статті не застосовується до положень, що стосуються втрати або шкоди, що відбулися в результаті властивого вантажу, що перевозиться нестачі, якості або пороку».

Стаття 13

У ст. 25 Конвенції опустити параграфи 1 і 2 і замінити їх наступним:
«Межі відповідальності, установлені в статті 22, не будуть застосовуватися, якщо буде доведено, що шкода сталася в результаті дії або упущення перевізника, вчиненого з наміром заподіяти шкоду або нерозважливості і з усвідомленням того, що в результаті цього, можливо, відбудеться, шкода; за умови, що в разі такої дії чи бездіяльності особи буде також доведено, що він діяв в межах своїх службових обов’язків «.

Стаття 14

Після ст. 25 Конвенції помістити таку статтю:
«Стаття 25 А
1. Якщо позов пред’явлений до особи перевізника у зв’язку зі шкодою, про який говориться в цій Конвенції, то така особа, якщо вона доведе, що діяла в межах своїх службових обов’язків, матиме право посилатися на обмеження відповідальності, на які має право посилатися сам перевізник на підставі статті 22.
2. Загальна сума, яка може бути стягнена з перевізника та з поставлених ним осіб, не повинна в цьому випадку перевищувати вказаної межі.
3. Положення пунктів 1 і 2 цієї статті не будуть застосовуватися, якщо буде доведено, що шкода стала результатом дії або упущення поставленої особи, скоєних з наміром заподіяти шкоду або нерозважливості і з усвідомленням того, що в результаті цього може бути завдано шкоди «.

Стаття 15

У ст. 26 Конвенції опустити параграф 2 і замінити його наступним:
«2. У разі заподіяння шкоди особа, яка має право на одержання вантажу, повинна направити перевізнику заперечення негайно після виявлення шкоди і найпізніше протягом семи днів з дня отримання багажу і чотирнадцяти днів з дня отримання товарів. У разі запізнення протест може бути зроблено пізньо ніж через 21 день, починаючи з дня, коли багаж або вантаж були передані в його розпорядження «.

Глава II. МЕЖІ ЗАСТОСУВАННЯ КОНВЕНЦІЇ З УНЕСЕНИМИ В НЕЇ ЗМІНАМИ

Стаття 18

 Конвенція із змінами, внесеними цим Протоколом, буде застосовуватися до міжнародних перевезень,  визначені в статті 1 Конвенції, за умови, що місця відправлення та призначення, згадані в цій статті, знаходяться або на території двох держав, що є Сторонами Протоколу, або на території однієї Держави, яка є Стороною цього Протоколу, з передбаченої зупинкою на території іншої держави.

Монреальський протокол 1975 року допускає при оформленні перевезень застосування електронно-обчислювальних пристроїв, а також встановлює відповідальність авіаперевізника в разі незбереження вантажу незалежно від його провини (відповідальність виключається, якщо перевізник доведе, що знищення, втрата або пошкодження вантажу відбулися в результаті властивого вантажу дефекту, якості чи вади, неправильної упаковки, акту вини або збройного конфлікту, а також акту органу державної влади, пов’язаного з ввезенням, вивезенням або транзитом вантажу).

Конвенция,
дополнительная к Варшавской конвенции, для унификации
некоторых правил, касающихся международных воздушных
перевозок, осуществляемых лицами, не являющимися
перевозчиками по договору

Государства, подписавшие настоящую Конвенцию, принимая во внимание, что Варшавская конвенция не содержит особых правил, касающихся международных воздушных перевозок, осуществляемых лицами, не участвовавшими в качестве Договаривающейся Стороны в договоре о перевозке.
Принимая во внимание, что поэтому желательно сформулировать применимые в таких обстоятельствах правила, договорились о нижеследующем:

Статья I

В настоящей Конвенции:
а) «Варшавская конвенция» означает либо Конвенцию для унификации некоторых правил, касающихся международных воздушных перевозок, подписанную в Варшаве 12 октября 1929 г. ( 995_181 ), либо Варшавскую конвенцию, измененную в Гааге в 1955 г., в зависимости от того, которой из них регулируется перевозка в
соответствии с договором, предусмотренным в абзаце б);
б) «перевозчик по договору» означает лицо, заключающее в качестве Договаривающейся Стороны, подпадающий под Варшавскую конвенцию, договор о перевозке с пассажиром или отправителем, или же лицом, действующим от имени пассажира или отправителя;
в) «фактический перевозчик» означает лицо, не являющееся перевозчиком по договору, которое, будучи уполномочено перевозчиком по договору, осуществляет всю перевозку, предусматриваемую в абзаце в), или часть ее, но который в отношении этой части не является последовательным перевозчиком в смысле Варшавской конвенции. Наличие упомянутого уполномоченного предполагается до доказательства противного.

Статья II

Если иное не оговорено в настоящей Конвенции, в тех случаях, когда фактический перевозчик осуществляет полностью или частично регулируемую Варшавской конвенцией перевозку, в соответствии с договором, предусмотренным в абзаце б) статьи 1, как перевозчик по договору, так и фактический перевозчик подпадают под действие правил Варшавской конвенции: первый из них — в отношении всей перевозки, предусмотренной в договоре, второй же — лишь в отношении той перевозки, которую он осуществляет.

Статья III

1. Действия или бездействие фактического перевозчика и его агентов, действовавших при исполнении своих обязанностей, относящихся к перевозке, осуществляемой фактическим перевозчиком, считаются действиями или бездействием и перевозчика по договору.
2. Действия или бездействие перевозчика по договору и его агентов, действовавших при исполнении своих обязанностей, относящихся к перевозке, осуществляемой фактическим перевозчиком, считаются действиями или бездействием и фактического перевозчика. Однако эти действия или бездействие ни в коем случае не могут возложить на фактического перевозчика ответственность, которая превышала бы пределы, предусмотренные в статье 22 Варшавской конвенции. Никакие особые Соглашения, на основании которых перевозчик по договору принимает на себя обязанности, не установленные в Варшавской конвенции, никакие отказы от прав, предусмотренных в упомянутой Конвенции, и никакие особые заявления о заинтересованности в доставке, о которых идет речь в статье 22 упомянутой Конвенции, не имеют силы по отношению к фактическому перевозчику без его на это согласия.

Статья IV

Распоряжения или претензии, предъявляемые перевозчику на основании Варшавской конвенции, имеют одинаковую силу вне зависимости от того, обращены ли они к перевозчику по договору или к фактическому перевозчику. Однако распоряжения, предусмотренные в статье 12 Варшавской конвенции, имеют силу, лишь если они обращены к перевозчику по договору.

Статья V

В отношении перевозки, осуществляемой фактическим перевозчиком, любой агент этого перевозчика или перевозчика по договору, если он докажет, что он действовал при исполнении своих обязанностей, имеет право ссылаться на пределы ответственности, относящиеся, на основании настоящей Конвенции, к перевозчику, агентом которого он является, если, однако, не будет доказано, что он действовал таким образом, что, в соответствии с Варшавской конвенцией, ссылка на пределы ответственности не может иметь места.

Статья VI

В отношении перевозки, осуществляемой фактическим перевозчиком, общая сумма возмещения, которая может быть получена с этого перевозчика, с перевозчика по договору и с агентов, действовавших при исполнении своих обязанностей, не может превышать максимального возмещения, которое, на основании настоящей Конвенции, может быть взыскано либо с перевозчика по договору, либо с фактического перевозчика, причем ни одно из лиц, упомянутых в настоящей статье, не несет ответственности сверх применимого к нему предела.

Статья VII

Всякий иск об ответственности, относящийся к перевозке, осуществляемой фактическим перевозчиком, может по выбору истца быть возбужден либо против этого перевозчика, либо против перевозчика по договору, либо против обоих, совместно или в отдельности. Если иск возбужден лишь против одного их этих перевозчиков, он имеет право привлечь и другого перевозчика к делу перед судом, в котором вчинен иск, причем процедура такого привлечения и его последствия определяются законом этого суда.

Статья VIII

Всякий иск об ответственности, предусмотренный в статье VII настоящей Конвенции, должен быть возбужден, по выбору истца, либо в одном из судов, в которых иск может быть вчинен против перевозчика по договору на основании статьи 28 Варшавской конвенции, либо в суде по месту жительства фактического перевозчика или по месту нахождения главного управления его предприятия.

Статья IX

1. Всякая оговорка, клонящаяся к освобождению перевозчика по договору или фактического перевозчика от ответственности на основании настоящей Конвенции или же к установлению предела ответственности меньшего, чем тот, который установлен в настоящей Конвенции, является недействительной и не порождает никаких последствий, но недействительность этой оговорки не влечет за собой недействительности договора, который продолжает подпадать под действие постановлений настоящей Конвенции.
2. В отношении перевозки, осуществляемой фактическим перевозчиком, предыдущий абзац не применяется к оговоркам, касающимся утери или ущерба вследствие характера или недоброкачественности перевозимых товаров.
3. Являются недействительными всякие оговорки договора о перевозке и всякие особые Соглашения, предшествовавшие причинению ущерба, которыми Стороны отступали бы от правил настоящей Конвенции, либо путем определения подлежащего применению закона, либо путем изменения правил о подсудности. Однако при перевозке товаров в пределах настоящей Конвенции допускается условие о третейском разбирательстве, если третейское разбирательство должно происходить в тех местностях, на которые распространяется компетенция судов, предусмотренных в статье VIII.

Статья X

За исключением положений статьи VII ничто в настоящей Конвенции не затрагивает возникающие между двумя перевозчиками права и обязанности.

Статья XI

Вплоть до вступления в силу настоящей Конвенции в порядке предусмотренном в статье XIII, она останется открытой для подписания для любого Государства, которое в тот момент будет членом Организации Объединенных Наций или членом одного из специализированных учреждений.

Статья XII

1. Настоящая Конвенция подлежит ратификации подписавшими ее государствами.
2. Ратификационные грамоты будут депонированы Правительством Соединенных Штатов Мексики.

Статья XIII

1. По ратификации настоящей Конвенции пятью подписавшими ее Государствами, она вступит в силу между ними на девяностый день после депонирования пятой ратификационной грамоты. В отношении любого Государства, которое впоследствии ратифицирует ее, Конвенция вступит в силу на девяностый день после депонирования этим Государством своей ратификационной грамоты.
2. После вступления в силу настоящей Конвенции она будет зарегистрирована Правительством Соединенных Штатов Мексики, в Организации Объединенных Наций и в Международной организации гражданской авиации.

Статья XIV

1. Настоящая Конвенция после вступления ее в силу будет открыта для присоединения для любого Государства, являющегося членом Организации Объединенных Наций или членом одного из специализированных учреждений.
2. Такое присоединение будет произведено путем депонирования Правительству Соединенных Штатов Мексики документа о присоединении и возымеет действие на девяностый день после депонирования этого документа.

Статья XV

1. Любое из Договаривающихся Государств может денонсировать настоящую Конвенцию путем извещения об этом Правительства Соединенных Штатов Мексики.
2. Эта денонсация возымеет действие через шесть месяцев после даты получения Правительством Соединенных Штатов Мексики извещения о денонсации.

Статья XVI

1. Любое из Договаривающихся Государств может в момент ратификации настоящей Конвенции, присоединения к ней или в любой последующий момент заявить путем извещения Правительства Соединенных Штатов Мексики о том, что настоящая Конвенция будет распространяться на какую-либо из территорий, которые данное Государство представляет в международных отношениях.
2. Через девяносто дней после получения Правительством Соединенных Штатов Мексики упомянутого извещения настоящая Конвенция будет распространена на территории, упомянутые в этом сообщении.
3. Любое из Договаривающихся Государств может также, в соответствии с положениями статьи XV, денонсировать настоящую Конвенцию отдельно в отношении всех или какой-либо территории, которые оно представляет в международных отношениях.

Статья XVII

Никакие оговорки к настоящей Конвенции не допускаются.

Статья XVIII

Правительство Соединенных Штатов Мексики будет извещать Международную организацию гражданской авиации, а также все Государства, являющиеся членами Организации Объединенных Наций или членами одного из специализированных учреждений:
а) о каждом случае подписания настоящей Конвенции и о дате этого подписания;
b) о депонировании каждой ратификационной грамоты или документа о присоединении, а также о дате этого депонирования;
с) о дате вступления в силу настоящей Конвенции в соответствии с первым абзацем статьи XV;
d) о получении каждого извещения о денонсации и о дате его получения;
е) о получении каждого заявления или извещения, сделанного на основании статьи XVI, а также о дате его получения.
В удостоверение чего нижеподписавшиеся должным образом уполномоченные представители подписали настоящую Конвенцию.

Составлено в Гвадалахаре восемнадцатого сентября тысяча девятьсот шестьдесят первого года в трех аутентичных текстах на французском, английском и испанском языках. В случае разногласий основным будет считаться текст на французском языке, на котором была разработана Варшавская конвенция 12 октября 1929 г.( 995_181 ) Правительство Соединенных Штатов Мексики обеспечит официальный перевод текста Конвенции на русский язык.
Настоящая Конвенция будет депонирована Правительству Соединенных Штатов Мексики, и, в соответствии с положениями статьи XI, останется открытой для подписания; это Правительство разошлет заверенные копии настоящей Конвенции Международной организации гражданской авиации и всем государствам, являющимся членами Организации Объединенных Наций, или членами одного из специализированных учреждений.
Официальный перевод.